2 місяця тому, за розпорядженням керівника Сумського відділення групи компаній Лебединського насіннєвого заводу Сергія Бондаренка, на всіх підприємствах «LNZ Group» орендну плату за земельні ділянки підняли до 10%. Ця подія викликала неабиякий резонанс, адже ще декілька років про такі «відсотки» пайовики і не мріяли, а в деяких районах Сумщини лише зараз почали переходити на 5%.
Про відсотки, оренду паїв та перспективи у сільському господарстві інтерв’ю для газети «Агровісник Сумщини» з керівником Сумського відділення групи компаній LNZ, генеральним директором агрофірми «Вікторія» Сергієм Бондаренком.
Кор: Сергію Миколайовичу, 2 роки тому ми робили з Вами інтерв’ю щодо підвищення орендної плати з 5 до 7%. Тоді Ви сказали, що це не межа, і підприємства групи компаній LNZ йтимуть у ногу з часом. Можна сказати, що той час уже прийшов?
СБ: Однозначно, так! Йти в ногу з часом, у моєму розумінні, це адекватно реагувати на зміни, які відбуваються в суспільстві та на ринку землі. Неможливо просто так взяти і підвищити орендну плату на якийсь відсоток. Будь-яку фінансову дію регулює економіка. Тобто, якщо економіка в країні, економіка підприємства чи групи підприємств подає сигнал, що підняття орендної плати можливе і є доцільним, ми не гаємо часу, а робимо це! 2017 рік для нас став фундаментальним, адже ми в червні прийняли рішення про 10% з початку цього ж року, тобто з січня.
Кор: Сергію Миколайовичу, але ж 2017 рік не надто вдалий для аграрної галузі, і багато хто з фермерів несе збитки – як через складні погодні умови протягом всього року, так і через стихійні лиха. Є розмови про те, що малі підприємства чекають ефемерних компенсацій із боку держави, а Ви навпаки – збільшуєте свої фінансові навантаження.
СБ: Наша перевага як раз у тому і є, що ми не мале підприємство. Такий приклад: фермер чи підприємець орендує 400 гектарів. І, як на зло, 1 липня буревій пройшовся над його полями. Врожаю немає. Що робити цій людині, як розраховуватися з кредитами, з пайовиками? Складно! Ще складніше вести розмову про підвищення орендної плати. Наші поля цьогоріч також постраждали від негоди, на деяких врожаю годі й чекати, але ж пайовики вчасно отримують свою орендну плату. Тому ще раз наголошую, що всі такі рішення проходять через призму економіки. Додам, що у нас цьогоріч навантаження збільшились у рази, адже ми реалізуємо один із найбільших проектів у сільському господарстві Сумщини за 2017 рік – це будівництво елеватора, потужністю 77 тисяч тон у Білопіллі.
Кор: Ваші підприємства постійно з року в рік щось будують, реконструюють. На все вистачає часу?
СБ: Часу ніколи не вистачає, але поки що встигаємо. Процес будівництва – це процес інвестування. Ми самі собі інвестори, а інвестиції – це процес довгостроковий. Ми для себе визначили мету і пріоритет в тому, що ми працюватимемо на цій землі, і звідси нікуди йти не збираємось. На цій землі ми будуємо елеватор, будуємо складські приміщення, стадіони, реконструюємо ферми, гаражі й так далі. У нас є відповідальність перед нашими працівниками, перед нашими пайовиками, і особисто я хочу прямо дивитись в очі цим людям, і все для цього роблю.
Кор: Повертаючись до питання орендної плати. Як відбувається сам процес і як люди відреагували на таку новину?
СБ: Думаю, що позитивно, адже хто не буде радий тому, що його доходи зростають? Якщо порівняти з тим, що кілька років тому пайовики отримували 5%, то зараз вони матимуть удвічі більше. А з іншого боку – бюджети громад, сільських рад, де працюють наші підприємства, також отримають додаткові гроші на свій розвиток, адже ми збільшимо і відрахування до них. Щодо процесу, то тут нічого не змінилося. Пайовики, які забажали перейти на 10%, звертаються до нас, підписують додаткову угоду, яку наші юристи реєструють і вже отримують збільшену орендну плату за 2017 рік. Так є певний ажіотаж, адже люди масово почали звертатись, і інколи наші фахівці не встигали прийняти документи в усіх, хто бажав. Ми вирішили зробити приймальні дні по підприємствах, що мають свої офіси в Миколаївці Білопільського району на вулиці Братів Рябоконь, 1. Зараз розробили процедуру, по якій наші фахівці виїжджатимуть по селах, щоби вести прийом громадян на місцях. Про неї ми додатково повідомимо, щоб підписання додаткових угод пройшло організовано. У будь-якому разі всі, хто виявив бажання перейти на 10%, отримають орендну плату вже в цьому році. Додам, що держава з року в рік збільшує нормативно-грошову оцінку землі, а це також впливає на суму яку отримують люди. Тому я б нашим пайовикам радив не створювати ажіотаж, адже до кінця року ще більше 4 місяців. Все зробимо та всі встигнуть.
Кор: Сергію Миколайовичу, коли ми робили з Вами інтерв’ю щодо підвищення орендної плати на 7%, Ви зазначили, що це ще не межа. Чи можете так сказати і про 10%?
СБ: Теоретично можу, адже 2 роки тому 10% видавались декому фантастикою, тим паче, що зараз на Сумщині є підприємства, які лише в цьому році переходять на 5%. На початку розмови я сказав, що всі відсотки регулюються ринком, а оскільки ми працюємо в ринкових умовах, то і на виклики ринку реагуємо одразу. Коли це буде, через 2 роки чи через 5, прогноз робити не берусь. Ми зацікавлені в тому, щоб наші пайовики мали дохід не гірший, аніж інші, тому все для цього робимо і будемо робити.
Кор: Не можу оминути питання, яке зараз активно обговорюють у державі - продаж земель сільськогосподарського призначення. Яке Ваше ставлення до цієї ідеї?
СБ: Неоднозначне. З одного боку, мораторій не дозволяє громадянам як власникам використати своє право на продаж, а іншим – на купівлю землі, а з іншого – багато хто не впевнений, що механізми продажу будуть прозорими. На тлі всіляких корупційних скандалів не хочеться, щоб усе це відобразилось на майбутньому ринку землі. Тому тут велике поле для дискусій, і однозначно дати відповідь на це питання, на мою думку, ще зарано. Мене зараз більше хвилює те, що в країні поступово зникає галузь тваринництва, з року в рік поголів’я ВРХ зменшується, ніхто не хоче займатися цим видом діяльності, але ж за ним майбутнє села. Лише тваринництво дає змогу збільшувати робочі місця, розвивати території, збільшувати відрахування до бюджетів. Люди інколи не цінують того, що в їх селі є ферма, і лише коли вона зникає, тоді це розуміння з’являється. Треба розвивати тваринництво, треба, щоб держава більше захищала тих господарів, які його зберігають. Адже в Європі і США це один із пріоритетів у сільському господарстві. Думаю, що і ми до цього дійдемо, час розставить усе про своїх місцях.
Кор: Дякуємо за Ваші відповіді!